але його більшість знали, як отаман Гора.
Він був потужний не лише в тілі (160 кг.), але і в дусі. Пристрасний патріот, національно-радикального спрямування, не був багатослівним. Проте, кожне слово його було, мов постріл, яке влучало в «десятку».
Тому за ним йшли молоді і старі, яких він уміло організовував у козацьку лаву, яку переводив у Велике козацьке коло України. Це була альтернатива Козацькій раді Українського козацтва, де в більшості отаманів переважала ідеям «русского міра».
Відродженню українського козацтва, козацького способу життя він присвятив останні десятиліття свого повноцінного життя. Він був живою легендою у козацькому русі, де про нього ходили цікаві оповіді.
Прикро писати про нашого отамана у минулому часі.
Прикро подумати, що він відійшов у засвіти, на луки Сварожі, бо він був переконаним Рідновіром.
Ми пам’ятатимемо його все життя, вічно, бо він увійшов в історію національно-визвольних змагань, історію козацького руху в Україні.
- Будьмо! - як любив часто вигукувати він.
(Побратим Олександр Середюк)
Немає коментарів:
Дописати коментар