понеділок, 7 листопада 2022 р.

Прощання з побратимом Владиславом Литвиненком в Київському крематорії

Після довготривалого часу 5 листопада в обійми Симаргла було віддано тіло героя України, захисника Маріуполя. Обряд прощання проводили волхв Світовит Пашник, берегиня Ясна Яковенко та жрець Ярун Воєводін.

Ще 2010 року він казав: «Мам, буде війна». Можливо, так далася взнаки суспільна напруга. У 15 років він вирішив вступати у військове училище, але не пройшов - недобрав балів.

2013 року розпочався Майдан, у якому він брав участь. А там - війна. В січні 2015 року він сказав: «Мам, ми їдемо на змагання, під Харків, зв’язку не буде, будемо в полях». Він приїхав і нарешті сказав: «Мам, я був у Пісках, на війні». У мене аж волосся на голові заворушилося. З того року моє спокійне життя скінчилося. Потім щоразу, коли він зникав з дому, я говорила чоловікові: «Невже знову на війну. Невже на війні?».