Земна подорож завершилася на фронті, героїчно захищаючи Рідну Землю, і тепер його світла душа відправилася у Вирій — туди, де спочивають Предки, де вічно світить Сонце, а душі праведних знаходять вічний спокій та оновлення.
Борис жив із відкритим серцем до світу, любив Рідну Землю, досліджував її стежки та тримався звичаю Пращурів. Він був людиною світла й великої душі. Невтомний мандрівник, який щиро любив життя, знав ціну справжньої дружби та побратимства, твердо йшов своїм шляхом і залишався вірним рідній вірі до останнього подиху. Кожна зустріч із ним була сповнена тепла, а його життєва мудрість надихала та об'єднувала багатьох навколо.
Його щирість, сила духу та вірність своїм переконанням назавжди залишаться в нашій пам'яті. Зараз він вирушив у свою найголовнішу, останню мандрівку — до Предків. Нам усім дуже бракуватиме його щирої посмішки, підтримки та розмов.
Спи спокійно, побратиме. Твоє багаття не згасло — воно продовжує горіти в наших серцях.
Світла пам’ять тобі! Сварга Пречиста !
Вічна шана і вічна пам'ять. Славимо твій шлях.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким.
З повагою та шаною Тернопільська громада рідновірів "Велесія"
