У зв'язку з масовим психозом рабів бога Ізраїлю, хочемо нагадати їм історію з життя "святого" Миколая.
Довідка: Микола́й (грец. Νικόλαος, Nikólaos, лат. Nicolaus; 15 березня 270 — 6 грудня 343/352) — римський християнський священик грецького походження, єпископ Мирський. Народився у Патарі, Лікія, Римська імперія
Святими для нас є рідні Герої, що боролися за український народ, а не персонажі чужого народу, з яким Русь постійно воювала. Це все одно що ваші нащадки будуть славити "святого" Кирила Гундяя, який діток любив і подарунки приносив в дитячі будинки.
А щодо святого дідуся з подарунками в торбинці, то вони взяті із більш давніх вірувань різних мітологічних персонажів. У нас такими були Велес, Дід Мороз, Корочун. Ми вшановуємо Велеса 6 грудня.
Дата 19 грудня вилізла з накладки юліанського (церковного) на григоріанський (державний) календар. Тобто у прихильників юдо-євангельської віри греко-ортодоксального обряду, що сидять під московською церквою сьогодні 6 грудня.
Лев Силенко про дії Миколая на Нікейському соборі 325 р. писав:
"Архиєрей Аріус доводив, що Бог-Отець старший за Бога-Сина. Єпископ Миколай доказував, що Бог-Отець і Бог-Син ровесники. Аріус вважав, що у Віру Христову не треба впроваджувати поганської Тройці, яка є в Єгипті та інших поганських (многобожних) релігіях.
Єпископ Миколай на соборі жбурнув каменюку на архиєрея Аріуса. Коли закривавлений Аріус знепритомнів, Миколай здер з нього ризи. Прихильники Миколая переконали імператора Константина, що й для нього є вигідно, коли на Соборі Ісус Христос буде проголошений Богом. Бо ж тоді імператор буде ставлеником не Помазаника (Христа), а самого Бога Ісуса.
(Римляни і Греки вже звикли на зборах підняттям рук проголошувати Богом імператора чи полководця. Плутарх пише, що в Атенах на зборах оратори Демосфен, Дінарх і Геперіод підняли руки, щоб Олександра (Македонського) проголосити Богом.)
Після Нікейського собору попи у парафіях об'явили, що Ісус Христос проголошений Богом. Усі писання архиєрея Аріуса були зібрані і спалені. Та вчення Аріуса ширилося, його оборонці казали: "Де ж глузд? Якщо Ісус є Христом (Помазаником) Бога Саваота, то він не є Бог. А коли Ісус є Богом, то він не є Божим Помазаником (Христом)".
Так, ми довгі віки були духовними рабами, але ж це не означає, що ми повинні навіки-вічні залишитися у рабстві. У вільній державі думаймо, як вільні люди. Чужинець (св. Миколай) для наших діток є чужою людиною. І він не може бути ідеалом у нашій хаті. Ми діти матері-природи, у нас є український дід Мороз, рідний він для нас і люблений нами. І коли наші далекі предки вітали діда Мороза, то з пошани до себе, до Предків, до рідної природи, не цураймося діда Мороза, він наш рідний Дід." (Лев Силенко "Святе Вчення").
Немає коментарів:
Дописати коментар