Сотні запоріжців є апологетами тих чи інших осучаснених слов'янських язичницьких вірувань - рідної віри. Їхні дерев'яні боги з суворими обличчями гармонійно вписалися у степові пейзажі. Утім, схоже, це не всім подобається.
Голова громади "Внуки Велеса" Руського Православного кола Вадим Божевой Літвінов – така собі ходяча цікавинка Хортиці. Дуже колоритний чолов'яга: козацькі вуса, довге волосся, влітку - бриль або пов'язка на голові, незмінна вишиванка, взимку - тепла кроляча шапка "з вухами". На заповідному запорізькому острові він й у спеку, й у мороз.
Літвінов розповсюджує рідновірські сувеніри - переважно власні поробки та відповідну літературу, зокрема книжки верховного волхва (тобто, лідера) Руського Православного Кола Світовита Пашника. Упродовж останніх років книжки та сувеніри розкладалися у ятці, стилізованій під чумацький віз. У нього і назва була "Чарівний возик". Спочатку возик був зроблений з лози, 2016 року постав дерев'яний. Божевой Літвінов зробив його власними руками. Хист до різьби по дереву відкрив у собі у процесі пошуку духовного шляху. Із того часу колишній будівельник, дружинник, комсомольський активіст зробив щонайменше три десятки великих дерев'яних образів богів та купу інших витворів, серед яких і возик.
На жаль, більше возика немає. Наприкінці лютого сувенірну лавку рідновірів спалили невідомі. Лишилася тільки купка попелу. Тепер Літвінов реалізовує сувеніри поруч із цією чорною плямою – поставив маленький розкладний столик, накрив рушником. Ось і ятка.
"Не хотів його (возик, - Ред.) робити. Знав, що рано чи пізно спалять", - зітхає рідновір. Підстав так вважати у Літвінова достатньо. Знищення возика стало останньою на сьогодні витівкою вандалів, спрямованою проти Руського Православного кола. Але далеко не першою.
Коло немає жодного відношення ані до Росії, ані до православ'я у тому сенсі, в якому цей термін розуміє широкий загал. Слово "руське" сходить до Русі первісної, "православ'я" - до правильного славлення її богів. Ті, хто сповідує ці вірування, називають себе не язичниками, а рідновірами – від словосполучення "рідна віра", тобто своя, родинна, автентична.
Руське Православне коло - не єдина, але найчисельніша рідновірська громада у Запоріжжі, більш-менш постійно в її житті беруть участь до тисячі людей. Окрім того, коло є однією з цікавинок, туристичних принад краю. Його обряди – славлення богів: Перуна, Коляди, Купали тощо, що зазвичай відбуваються на острові Хортиця – приваблюють і містян, і гостей Запоріжжя.
А, власне, дерев'яні боги - образи, як називає їх Літвінов, - гармонійно вписуються у запорізькі пейзажі: щороку на їхньому тлі роблять сотні, якщо не тисячі фотографій. Можна було б додати, що подібні встановлювалися нашими пращурами у праслов'янські часи, але рідновір від цього застерігає.
"Це не історична реконструкція. Яка була наша віра тисячу років тому, до християнства, ми не знаємо і знати не можемо. Випалили, витоптали, знищили носії інформації, якщо були якісь документи - знищили документи, книжки були - знищили. Зараз нам закидають: у вас нічого і не було. Було. Але все було знищене. Однак багато чого залишилося у фольклорі, у повсякденному житті, навіть у церкві залишилося багато спогадів про ту віру. Є церковні темники для служителів християнських для сповідей. Священики ставили вірянам питання: чи ходили ви на поганські свята, чи поклонялися ви Коляді, чи поклонялися ви Сварогу. Тобто воно було, але воно знищене. Аби його відновити, той же Світовит збирає по крапельках, по крупицях, складає "пазлики", і якась картина вимальовується. Але сказати, що було таке саме, як у нас – ні, не було", - каже Літвінов.
Рідновірські течії разом з іншими релігійними і громадськими рухами почали квітнути в Україні, зокрема у Запоріжжі, після здобуття країною незалежності. Спочатку запорізьке рідновір'я копіювало чужі практики, згодом верховний волхв Світовит Пашник вибудував власну течію, яка й привабила більшість шукачів сенсів.
"Ми тримаємося націоналістичних поглядів. Ми за Україну, ми за націю, ми за розвиток нашої держави. Власне, Світовит пише у своїй книзі, що наша віра - це спроба створити нову державну віру України, дати новий вектор розвитку психології нації. Бо все, що зараз є, в нашій країні – і погане, і добре – це все результат психології нації. Яка у нас психологія, так ми і живемо", - розмірковує Літвінов.
У 2000-х на Запоріжжі почали з'являтися перші святилища рідновірів – дерев'яні образи слов'янських богів, біля яких віряни проводили свої обряди. Такий вихід нових язичників у, так би мовити, публічну площину не залишився без уваги ані прихильників, ані противників. З боку останніх і почалися справжнісінькі погроми, які через нечисельність і рідновірів, і їхніх святилищ лишалися майже непоміченими широким загалом.
У Божевого Літвінова є десятки світлин, зібраних під загальною сумною назвою "Хроніки вандалізму". Нищити святилища почали у 2008 році. Максимального розпалу ця тиха війна сягнула у 2010-му. Тоді за кілька годин у різних місцях Хортиці знищили образи Макоші, Перуна, Велеса тощо. "Там була акція страшна, за кілька годин зруйнували дуже багато. Це була спрямована акція: вночі люди прийшли, поливали, мабуть, бензином", - згадує Літвінов.
З того часу боги рідновірів палають щороку, найбільше дістається саме образам Руського Православного кола. В останні місяці сталися щонайменше три такі витівки. Дві з них – дуже демонстративні. Це, зокрема, вже згадане спалення "Чарівного возику". Скидатися на якусь випадковість, каже рідновір, тут не доводиться: поруч із ним розташовані ще кілька дерев'яних споруд, але їх не чіпали. Возик же, скоріше за все, облили якоюсь займистою рідиною. Причому відбувалося це у лютому вночі, а у цей час ані випадкових перехожих, ані заблукалих туристів на Хортиці не буває. Така ж само доля спіткала дерев'яного Перуна, встановленого на Козацькому колі – хортицькій галявині. Тут також мала місце певна демонстративність. Спалили образ проти ночі на Покрову, яку мали широко святкувати на Хортиці.
Поміж цими двома випадками, у листопаді, вандали поглумилися над святилищем Велеса: витягли невеличкі гранітні плити святилища, поклали їх на землю хрестом та насипали згори копійок. Про цей випадок рідновіри навіть правоохоронцям не повідомляли, просто швиденько упорядкували святилище. По спаленню Перуна та "Чарівного возика" на місце викликали поліцію, перевірка за обома фактами, за словами Літвінова, триває.
Хто саме оголосив війну, рідновіри не знають, принаймні воліють прямо не казати. Кривдників їхніх святилищ жодного разу за руку не схопили. У Руському Православному колі виключають якісь комерційні причини підпалів. Впевнені, що до знищення святилищ не могли докласти руки рідновіри з інших течій – навіть ті, з якими у 2014 році розійшлися у ставленні до того, що відбувається в країні. Літвінов розмірковує, що вандалами можуть бути якісь психічно неврівноважені люди, яких Хортиця притягує, як магніт. "Хортиця іноді підкидає такі сюрпризи. Багато людей неадекватних: йому треба в лікарні психіатричній бути, а він тут ходить", - каже Літвінов, але, схоже, не дуже вірить, що причини вандалізму полягають виключно в неадекватності. Найбільше ж підозр у рідновірів щодо різних радикальних елементів, які гуртуються навколо церкви Московського патріархату. Однак жодних прямих доказів цьому немає.
Тим часом у членів Руського Православного кола, проти якого в Запоріжжі вже десять років триває неоголошена війна, потрохи уривається терпець. Після останнього випадку вандалізму рідновіри заявили, що вважають його спробою розпалювання релігійної ворожнечі у Запоріжжі та готові вдатися до акцій з привернення уваги до цих випадків.
Утім, нині пристрасті трохи вщухли. Представники Кола заручилися підтримкою місцевих депутатів та одного з нардепів. Літвінов розмірковує, де і коли ставити нового Перуна, та каже: твердо вирішив, що різьблених сувенірних яток на кшталт "Чарівного возика" більше не робитиме. Зрозуміти рідновіра не важко, адже будь-який митець не витримає, коли його роботу перетворюють на купу попелу невловимі хулігани. Зрозуміло і те, що в доволі наелектризованому суспільстві іноді одного сірника достатньо для пожежі. Тем більше, у Запоріжжі ще тліє інший навколорелігійний конфлікт.
Фото: Depo.Запоріжжя, Вадим Божевой Літвінов
Depo. Олеся Нєдєліна
Немає коментарів:
Дописати коментар