пʼятниця, 29 липня 2016 р.

Світлій пам'яті Ярослава Бабича


Кілька днів тому минув рік, як не стало на землі величного воїна світла, справжнього патріота, чесного, чудового чоловіка та батька, майстра своєї справи, вірного і надійного друга. Це Ярослав Бабич. Час не вгамовує біль, а ще більше роз'ятрює рани душі. Ярослава цинічно вбили, розслідування не ведеться! Найкращих людей безкарно вбивають! Та ми не будемо мовчати! Разом з дружиною Ярослава Ларисою багато друзів робить все можливе, щоб справедливість і правда перемогли! А світла пам'ять про рідного нашого Яріка не згасне у віках!




Світлій пам'яті Ярослава Бабича


*
У вічний вирій відлітає птах,
Крилом торкає простори космічні,
Душа бринить у зоряних вітрах –
Безмежна, юна, вільна і велична!

О, скільки честі, мужності, снаги!
Був на землі ти правди вірним сином,
А дитинчатам – татком дорогим,
Веселим, добрим, дуже-дуже сильним!

Ти славив сонце кожну мить життя
Безмежжям серця – до глибин, до краю…
У душах рідних світла твого стяг
Вогнем натхнення й радості палає.

Сварожі Луки обіймають даль,
Співає Перуниця горду Славу!
За волю молоде життя віддав
І будеш вічно жити, Ярославе!


*
Немає більше друга на землі…
Болить душа, кричить підбитим птахом,
І спогади приносить на крилі,
З вітрами тужить, лине чорним шляхом.

Як гірко знати, що Бучанський ліс
Більше не почує сміх твій променистий,
І в шепотінні весняних беріз
Ти не розсипеш теплих слів намисто…

Невже, наш рідний, голосом дзвінким
Не скажеш більш: - Пішли в Карпати, друзі!
І у саду, де розцвіли бузки
Не обіймеш коханої Ларусі?

І тільки сни, мов зоряні мости…
Ти в них живий, натхненний і відвертий!
Летять до нас із вічності листи,
Для Сина Правди не існує смерті!

Олеся Сінчук


Ярослав Бабич
НАЦІЯ ЖИВЕ У ТИХ МЕЖАХ, ЯКІ ВОНА В ЗМОЗІ ЗАХИЩАТИ

Немає коментарів:

Дописати коментар