неділя, 26 червня 2016 р.

Наша Купайлиця з верби

Прихильники старослов'янської віри з року в рік зустрічають свято Купала на Хортиці, яке припадає на літнє сонцестояння. Фольклорно-обрядовий колектив "Оріани" під керівництвом Наталії Лук'яненко відкрив цьогорічне святкування. Полилися українські народні пісні, скликаючи народ до святкового майданчику. Верховний волхв РПК Світовит Пашник розповів про ушанування Купала і благословив людей на проведення свята.
Гурти хлопців і дівчат пошлюбили ляльки Купала і Марени, маючи надію, що неодружені на цьому святі знайдуть і собі пару, а ті, що у шлюбі ще міцніше скріплять своє родинне кохання.
Великий хоровод поєднав людей навколо Купали, Марени та Купайлиці, яку прикрасили як весільне дерево яскравими стрічками. Свята Трійця об'єднала наш Рід на великому святі, коли Сонце має найбільшу силу і на вечір купається у світових Водах. Тому хоровод кривим танком виводять до Дніпра святого.
Благословивши святі води, волхв закликає купатися всіх присутніх тим самим люди очищуються у воді. Дівчат жриці направляють гадати на судженого, закинувши вінок у воду, а хлопець дівчини має дістати його і бути у парі зі своєю коханою.
Після цього всі, пройшовши через великий Купальський вінок, направляються до майданчику і урочисто запалюють вогонь. Закручують вогняне колесо і котять його до води. Тим самим поєднують Вогонь і Воду у божественному шлюбі, що дати нове життя. Тому прапор нашої Держави є синьо-жовтим, що відображає позицію, коли Сонце знаходиться у Водах і запліднює їх, тоді жінка держить на вечір біля себе чоловіка.
А на полях в цей час визріває пшениця, тому друге пояснення прапору "пшениця під синім небом" теж позначає цю пору року. Через те Купало вважається Богом плодючості і чоловічої сили, він уявлявся в образі зрілого чоловіка, в якого багато дітей. Не даремно літнє Сонце ще називають Райбогом, бо дійсно Рай настає на землі і маємо берегти його для своїх дітей.
Після такого буйного весілля Купало відправляється до своєї стихії вогню, а Марена повертається до води. Купайлицю підіймають догори і бажаючі зривають собі гілочку на щастя. Особливо виборюють собі право на гілочку ті, що прагнуть у цьому році одружитися.
Поки вогнище велике, воїни показують свою силу і спритність у змаганнях і показових битвах. За звичай, усіх надихають лицарські бої Клубу історичного фехтування "Стезя" під управлінням Сергія Панченка.
А потім починається основне дійство, яке всі очікують – стрибки через священне Купальське вогнище. Стрибають також парами, хлопці ведуть свою дівчину через свою вогняну стихію. За повір'ям, якщо руки не розімкнуться, то треба чекати на одруження.
Коли на небі з'являються зірки, люди йдуть пускати на річку кошики зі свічками, поминаючи свої Предків, що світять зорями нам з неба. Моляться до Рідних Богів, щоб найкращі душі знову поверталися до земного роду у наступних поколіннях, як і Сонце, що вмирає ввечері, а на ранок знову воскресає. Так постала віра в непереможне і вічне життя.
У цю чарівну ніч ходять шукати Перунову квітку папороті, яка зацвітає саме на це свято. Хтось за її допомогою хоче знайти скарби, а хтось знаходить своє щастя – кохання. Ця квітка є на нашому державному Гербі – Триглаві, де чаша (жіноче начало) поєдналося з булавою (чоловіче начало). Від цього поєднання народжуються діти: чоловік, жінка і дитина – це наша свята Трійця.
Люди зранку виходять на пагорб зустріти Купала, проголошуючи славні і насолоджуючись першими променями Сонця, а разом із тим маючи віру в перемогу нашого Роду.
Дякуємо всім учасникам свята, що приєдналися до духовних звичаїв нашого народу. Особлива подяка співорганізаторам ЗОО "Просвіта" ім. Т.Шевченка (Олексій Мосейко) та ЗОО Цивільний корпус "Азов" (Максим Зайченко).
До наступного Купала!


Немає коментарів:

Дописати коментар